Німецька вода для Кличка

Німецька вода для Кличка

Чи виграє фірма, яку полюбляє Володимир Кличко, підряд на очищення води у Києві вартістю 29 мільйонів

…У далекому вже 2012 році Володимир Кличко відкрив п’ятизірковий готель «11 Mirrors» у самісінькому центрі Києва – на вул. Богдана Хмельницького, у кількох метрах від будинку, у якому знаходиться квартира його брата Віталія.

11 мирорс кличко дом на хмельницкого

Пафосний готель (номери по 300-600 євро за ніч, вартість будівництва $17 млн, на фото зліва скріншот з сайту готеля) вимагав пафосних рішень щодо якості. Одним з таких рішень стала система очищення води від німецької фірми «Redo Water Systems» (цю назву варто запам’ятати).

Володимир Кличко називав себе всього лиш «ідейним натхненником» будівництва готелю, яке фінансувалось анонімним західним інвестфондом. Однак ця анонімність дала простір для розмов, що до готелю має стосунок і сам Кличко. Інтимних ноток додає постать директора фасадної ТОВки готелю «11 Міррорс Отель» – це Сергій Паламарчук. По-батькові він Миколайович, що дає привід для пліток про його синовнє відношення до генерал-лейтенанта міліції Миколи Паламарчука – народного депутата від «УДАРу» Віталія Кличка.

Як відомо, Німеччина є базою для братів Кличко, які там фактично живуть останніми роками. Вони там настільки популярні, що їх знімають у телерекламі всього і вся. Тож брати чудово розуміють, що таке бізнес і його просування. І через рік після відкриття київського готелю Володимир Кличко знов дав привід говорити про свою прихильність до «Redo Water Systems», нанісши візит на її виробництво і дозволивши бізнесменам хизуватись цим фактом.

кличко и редо 1 кличко и редо 2

Однак на цьому партнерство не скінчилось, а навпаки стало ближчим до гаманців киян.

У травні 2014 року, за тиждень до виборів, на яких Кличко став мером Києва, до столиці завітали представники «Redo» і разом з майбутнім мером походили по водоочисних спорудах. Сам Віталій Кличко у ході виборчих перегонів постійно наголошував на необхідності покращення якості питної води. Тож стало зрозуміло, що без німців у Києві не обійдеться.

кличко и редо в киеве

Це «не обійдеться» почало втілюватись у життя у жовтні.

«Київводоканал» оголосив відкриті торги на придбання устаткування для очищування води на насосних станціях «Корчувате», «Троєщина», «Оболонь-1» і «Оболонь-2» на очікувану суму 28,52 млн грн.

Технічне завдання було прописано дуже мило. Наприклад, блоки управління та контролю виробництва повинні мати сенсорну панель діагоналлю 7 дюймів. Тобто пропонуєш монітор на кілька міліметрів більший – і ти в прольоті, оскільки у техзавданні немає жодних пом’якшуючих обставин на кшталт фрази «або еквівалент».

Чи то через ці жорсткі вимоги, чи то з інших причин, але відкриті торги не набрали необхідного кворуму з двох учасників і були відмінені.

Та сама картина повторилась у листопаді – «Київводоканал» оголосив відкриті торги ще раз, знов не було мінімально необхідних двох учасників, і знов відмінив тендери.

Тепер у чіткій відповідності до тендерного законодавства водоканал має абсолютне право на проведення закупівлі по переговорній процедурі (по закону старому це називалось «в одного учасника») і закупити обладнання у обраного постачальника.

Тим часом «Redo Water Systems» не дрімало. У жовтні німці відкрили українське представництво ТОВ «Редо вотер сістемс», у листопаді отримали висновок від Державної санепідслужби, що їх устаткування відповідає українським нормам.

редо вотер сістемс ірц редо вотер

Тобто жодних юридичних перепон для обрання «Redo» ексклюзивним постачальником обладнання на 29 мільйонів гривень немає. Зате у Кличка є досвід спілкування з «Redo Water Systems».

І є ще одне незрозуміле повідомлення від мера. У грудні – вже після відміни тендерів – він заявивнаступне: «У 2015 році більшість київських водопровідних станцій буде оснащена сучасним очисним обладнанням, яке дозволить киянам отримувати питну воду з крана… Був проведений конкурс і новітні технології з Європи починають працювати у нас: ми починаємо впроваджувати на водопровідних станціях технології, які очищають воду без хлорування».

Питання на засипку – де і як був проведений цей конкурс, якщо у «ВДЗ» є лише дані про відміни тендерів водоканалу?

Можлива відповідь криється у документі, копія якого є у розпорядженні «Наших Грошей» (UKR_WTP Kiev_Angebot20140678.2ru_3WTP_20141117). Це комерційна пропозиція «Київводоканалу» від фірми «Редо вотер сістемс», датована листопадом 2014 року (після оголошення і перед відміною другої пачки тендерів). Зверніть увагу на фото праворуч – блок управління електролізером має діагональ ті самі 7 дюймів, які вказані у техзавданні (фото зліва).

електролізер дкт електролізер редо

І ціна питання досить приємна для бізнесменів – для трьох станцій «Троєщини», «Оболонь-1» і «Корчувате» обладнання від німців коштує 1,37 млн євро. По офіційному курсу Нацбанку це 25 мільйонів гривень. По комерційному курсу – це близько тих самих очікуваних 28,5 млн грн., які хоче витратити водоканал. Але відмітимо, водоканал проводив тендери на чотири станції – включно з перерахованими це ще і «Оболонь-2», а німці пропонують обладнання лише для трьох. До того ж комерційна пропозиція «Редо» складена на умовах постачання CIF. Це означає, що водоканал сам мусить зайнятись розмитненням і транспортуванням придбаного обладнання у Київ.

І навздогін ще кілька питань на ту ж засипку.

По-перше, а чи не задорого обійдеться німецька якість?

Річ у тім, що кожен з вищевказаних тендерів проходив за участі одного учасника – київської фірми «Промтехвод», чиє обладнання ще з 90-х років встановлювалось на насосних станціях київського водоканалу. Фірма і на цих тендерах пропонувала водоканалу свої послуги, причому у двох варіантах. Наприклад, там де замовник виставляв очікувану вартість тендеру 9,25 млн грн. (для насосної станції «Троєщина»), «Промтехвод» пропонував один варіант рішення за 2,19 млн грн., другий – за 8,60 млн грн. І така пропорція була по всім оголошеним лотам.

У випадку застосування переговорної процедури водоканал цілком логічно зможе ігнорувати цю пропозицію, якщо виявиться, що у неї дисплеї на міліметр відрізняються від вкрай необхідних 7 дюймів. Хоча у випадку обрання дешевшої пропозиції все переоснащення могло б коштувати не очікувані водоканалом 28,5 мільйонів, а у чотири рази дешевше.

По-друге, а чи не буде це «білим слоном», як називають щось коштовне та непотрібне (наприклад, стадіони для Олімпіади, які використовуються один місяць, а потім приходять у занепад)?

Адже «Київводоканал» у техзавданні не висунув жодних вимог щодо всіляких ГОСТів до розхідних матеріалів для закупованих електролізерів. На практиці це означає, що німецький постачальник обладнання може сказати, що воно працює на розхідниках, які задовольняють німецьким вимогам. Одним з таких розхідників є банальна сіль. У Німеччині її склад регламентується по DIN 19604, в Україні – по ДСТУ 3583-97 (ГОСТ

13830-97). Різниця між ними дуже суттєва – наші норми дозволяють набагато більше домішок, ніж європейські. Відтак дорогі електролізери можуть швидко вбитись від використання української солі і потребуватимуть постійного ремонту за додаткові гроші. Або доведеться закуповувати сіль у Європі за європейською ціною. Що взагалі нісенітниця.

По-третє, а чи є сенс взагалі город городити?

Вбухавши десятки мільйонів у коштовне обладнання по очищенню води, влада не вирішить проблему якості води у квартирах киян. Оскільки супер-пупер очищена вода як і раніше тектиме старезними трубами водогону (зношені понад 70% всіх труб Києва). З усіма витікаючими із ржавих труб ефектами.

кличко и редо в киеве2

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»